Проза життя: Правила життя Вікторії ПТАШНИК

Вікторія Пташник — відомий на юридичному ринку правник, який спеціалізується на конкуренційному праві, з активною громадянською позицією. Все своє професійне життя пані Вікторія присвятила юридичному ринку, у вересні 2013-го заснувала юридичну фірму «Дроіт». З листопада 2014 року — народний депутат України, входить до парламентського Комітету з питань економічної політики. Тепер пані Пташник активно та послідовно відстоює у Верховній Раді України необхідність реформування корпоративного та конкуренційного законодавства та приведення його у відповідність до найкращих європейських практик. А сьогодні Вікторія Пташник ділиться з читачами «УЮ» своїми правилами життя

У першу чергу я — юрист, а вже потім політик.

Якщо ви хочете зробити для цієї країни хоча б щось,почніть із себе. Переконана, що кожна людина повинна створювати додаткову цінність для суспільства, в якому живе. Не можна жити та бути виключно споживачем. Життя приносить справжню насолоду лише тоді, коли ти точно знаєш, яку цінність створив.

Законодавчий процес в Україні нагадує мені якийсь хаос. Подаючи законопроект, ти ніколи не знаєш, яким він буде на виході. Недавно я змушена була самостійно звертатись до Президента України та просити ветувати антимонопольний закон свого ж авторства, за який боролася і виступала у ВРУ не один рік. Річ у тім, що у фінальну редакцію закону випадково (а може, й не зовсім випадково) потрапила норма, яка могла б зашкодити притягненню до відповідальності порушників конкуренції. Президент почув мене і повернув закон до парламенту зі своїми пропозиціями. Тепер нас чекає черговий етап — голосування за закон з пропозиціями Президента. Звісно, інші народні депутати були здивовані такому моєму кроку. Стільки працювати над законом, щоб його потім заблокувати своїми ж руками. Але я не могла допустити, щоб хтось скористався цим і провів вигідну для себе норму.

До роботи у Верховній Раді України ніколи не думала, що люди бувають настільки цинічні. Вони можуть тебе публічно ображати, а потім поза камерами посміхатися тобі й обіймати зі словами «розумієш, це ж політика».

Після закінчення каденції у парламенті я і надалі працюватиму над створенням сприятливого бізнес-середовища в Україні. Вважаю, що це основне, на чому потрібно зосереджуватись для розвитку нашої держави.

У конкуренційному праві мене приваблює те, що воно сповідує чесні принципи ведення бізнесу. Ні — таємним домовленостям про розподіл ринку чи фіксації цін, ні — зловживанню ринковою владою, ні — використанню чужої ділової репутації. Працюй чесно, бережи репутацію, змагайся за покупця достойно, поводься етично у відношенні до конкурентів — ці принципи чесної конкуренції мають застосовуватися й у звичайному житті людей, які знають, що таке гідність.

Усе своє свідоме життя я намагаюся боротися за справедливість.

Справжня свобода — це мати можливість власними силами реалізовувати найсміливіші амбіції, не озираючись.

У вільний від роботи час намагаюся переключитися і зосере­дитися на дітях.

Захоплююся тими, хто бореться до останнього і ніколи не здається.

Ніщо не надихає мене так, як бажання, щоб мої діти могли пишатися своєю мамою та щиро хотіти бути на мене схожими.

Подарунком долі для мене стало народження моєї Іванки, якій у травні виповниться один рік. Тоді я не збиралася в декрет і дуже переживала, чи вдасться все суміщати. Але нам усе вдалося. Ніколи не забуду, як однією ногою була вже майже в пологовому будинку, а подумки зверталася до дитини й просила її ще зачекати, бо потрібно було відстояти мій законопроект у ВРУ. І вона терпляче чекала.

Коли треба прийняти складне рішення, розмірковую, а що у моїй ситуації зробили б люди, які є для мене авторитетами.

Я із тих людей, які вважають, що рішення мають прийматися демократично, а виконуватись авторитарно.

Репутація — найцінніше, що у мене є. І я рада, що мені вдалося її зберегти, працюючи в такому непростому середовищі.

Мене завжди дивувала людська здатність перекладати відповідальність на інших та уникати самостійного прийняття рішень.

Усе, що у вас є, — це ваші знання, які варто примножувати щодня. Талановита людина знайде собі застосування в будь-якій ситуації.

Якби я дізналася, що завтра настане кінець світу, то взяла б свою сім’ю і поїхала б у паризький Діснейленд, аби веселитися разом із дітьми й відчути ще раз смак дитинства.

Одного разу я сказала собі: все неможливе — можливо, якщо чітко сформулювати собі ціль та впевнено йти до неї. І це діє.

Цей світ, схоже, тільки те й робить, що ходить по колу, повторюючи хід історії. А ми, українці, продовжуємо вчитися винятково на власних помилках. Останні політичні події є яскравим проявом відсутності аналізу та критичного мислення у багатьох із нас.

Повірте, часом дуже тяжко встояти перед несправедливістю та образами. Вони пригнічують, відбирають сили, розбалансовують. І ти починаєш зосереджуватися на тому, щоб комусь щось довести, замість того, аби працювати над тим, що насправді важливо.

Мене заспокоює думка, що життя, рано чи пізно, розставляє всіх на свої місця.

Усе буде добре тоді, коли ми будемо здатні брати на себе відповідальність за власні дії, не перекладаючи її на інших, та не шукати винних у всіх негараздах.

 

Інтерв’ю опубліковане в журналі “Український юрист” 05 травня 2019 року.

Facebook
Google+
http://ptashnyk.com.ua/proza-zhyttia-pravyla-zhyttia-viktorii-ptashnyk/
Twitter